Виховання самостійності

 Говорячи про самостійність як про важливу особистісну рису, дитячі психологи мають на увазі:
-вміння діяти без допомоги оточуючих;
-здібність до прийняття рішень;
-вільний прояв своєї думки та позиції.  

А оскільки людина - істота соціальна, важливо виховувати самостійність у дитини із поправкою на відповідність загальноприйнятим нормам поведінки. Тим не менш, основна роль батьків полягає в тому, щоб мінімально втручатися в природнє бажання малюка все спробувати і дізнатися.

Порівняння

Нам радісно спостерігати за успіхами своїх дітей. Ми пишаємось їх першим словом, складеною пірамідкою, вивченим на пам'ять віршем, написаною літерою...

Нам хочеться бачити дітей успішними, тому ми хвалимо їх, мотивуємо, заохочуємо, підтримуємо. Але є і інші "мотиватори", які часто використовуються дорослими для досягнення мети дітьми. 

Криза трьох років: зрозуміти, а не здолати

Існує період коли поведінка дошкільника значно змінюється. Батьки не можуть зрозуміти причини появи негативних поведінкових проявів. Методи виховання, які раніше використовувались тепер не приносять результатів. Причин може бути багато, проте, якщо ці зміни виникли у трирічної дитини, то батькам варто дізнатись про одну з психологічних особливостей у розвитку дитини. Отже, знайомтесь – криза трьох років!

Що це з дитиною трапилось?

Батьки чи педагоги, ми намагаємось дати дітям лише найкраще. Спостерігаємо, як вони з ростуть, пізнають нове, вчаться спілкуватись, дорослішають. Ми радіємо їх успіхами, але інколи ці чудові малюки дивують нас зміною поведінки. З'являється агресія, негативізм. непослух, прагнення зробити все навпаки, конфлікти з однолітками. Це змушує дорослих почуватись розгубленими. Як же пояснити такі зміни в поведінці дошкільників?

Що не можна говорити дитині яка плаче?

Маленькі діти можуть плакати кілька разів на день. Сльози та істерики не завжди вдається зупинити обіймами, смачною їжею чи новою іграшкою. У таких випадках батьки можуть відчувати себе пригніченими через те, що не можуть втішити дитину.   

Дещо про інклюзивну групу...

Цей пост буде корисним для кожного, хто цікавиться інклюзією та батьків, які виховують дітей з особливими освітніми потребами (далі ООП).

Сьогодні, я розкажу про роботу інклюзивної групи з середини - очима спеціаліста, який працює у цьому середовищі.

Інклюзивна група створюється для дітей з особливими потребами, якщо є висновок з інклюзивно - ресурсного центру (далі ІРЦ). З висновком батьки ідуть до директора закладу дошкільної освіти.

Жоден заклад не може !!! відмовити батькам і зобов'язаний задовольнити потребу дитини у праві на дошкільну освіту.

У інклюзивній групі може бути не більше 15 дітей, серед яких: 3 дитини легкого ступеня порушення розвитку, 2 - середнього ступеня або 1 з важким станом + діти без порушень у розвитку.

Супровід і підтримку у навчальному процесі дітям з особливими потребами надає асистент вихователя. Це спеціаліст, який завжди поруч: на заняттях, під час гри, прогулянки, прийому їжі. Направляє, підтримує, допомагає дитині соціалізуватись, закріпити отримані навички, почуватись комфортно у колективі однолітків.

Згідно висновку ІРЦ дитина з ООП має право на корекційно - розвивальні заняття з дефектологом, логопедом, психологом, реабілітологом (якщо ці спеціалісти є у даному закладі і з ними заключені договори).

На мою думку, інклюзивна освіта - це велика перевага для дітей з ООП, адже - це можливість отримати безкоштовну освіту, підтримку та соціальні навички, які є вкрай важливими для щасливого життя.

Арт - терапія - лікування мистецтвом

Як я і обіцяла, розкажу вам про напрямок у психології, якому я надаю перевагу. Взагалі, їх є багато і кожен психолог, у процесі здобуття освіти, знайомиться з їх різноманітністю, проте, обирає собі близький по духу. 

Так мені полюбилась арт – терапія, – це напрямок в психології, який передбачає використання будь – яких засобів мистецтва для надання психологічної допомоги в розвитку та навчанні. Іншими словами - це лікування мистецтвом, творчістю.

Як налагодити стосунки з дитиною?

Мама – це найдорожча людина у світі - вона подарувала ЖИТТЯ! Сумно, але трапляється, що натомість вдячності діти проявляють непослух, агресію, хамлять. Батьки звертаються за допомогою, адже не розуміють, як так трапилось, що дві дорогі людини живуть, наче на різних орбітах. Як так склалось, що діти і батьки не розуміють один одного?

Бути щасливим

Ця стаття буде важливою для кожного дорослого, який виховує дитину, але хочу звернути особливу увагу на матерів. Адже, їх роль є головною у вихованні дитини.

Закликаю вас задуматись наскільки важливо, щоб мама була щасливою. Бути мамою - це лише одна з ролей жінки. Адже, мама - це і дружина, і подруга, і донька, і колега; вона має свою улюблену справу, любить подорожувати чи малювати... Саме, сукупність цих ролей робить її щасливою❤.

Є дуже чудова метафора, яка допоможе зрозуміти, наскільки важливо розвивати себе різносторонньо, щоб віднайти внутрішню гармонію.

Уявіть собі колесо. Де кожна шпиця - це певна сфера вашого життя: робота, діти, здоров'я, духовність, розвиток, гроші, спілкування, відпочинок чи інше. І чим більше шпиць у вашому колесі - тим стійкіша ви особистість: наповнена та реалізована; вас важко вивести з рівноваги, і якщо порушується стабільність в одній сфері - то інші дають сили.

Але уявіть собі колесо лише з однією шпицею: його легко похитнути, воно нестабільне, часто ламається, та і їхати на ньому не можливо.

Дітям не потрібні матері, які поруч 24 години на добу, але є нещасними.

Лише щаслива💛людина може подарувати таке почуття іншим! Дозвольте собі бути щасливими заради ваших малюків!

Казкотерапія

Не пам’ятаю, щоб мама співала мені колискові в дитинстві, але казок я знала багато. З часом, навіть, маму виправляла, якщо вона починала імпровізувати.

Дуже любила їх: про діда і бабу; принцес; хитру лисицю і безтурботного колобка; гидке каченя.

Це була моя школа досвіду. Я вчилась, що добро завжди перемагає зло; прагнула бути схожою на героїв; захоплювалась їх сміливості, безкорисливості, щедрості; співчувала, злилась, раділа; разом з ними проживала складні ситуації.

Мама читала, а я уявляла прочитане: відчувала запах запашного колобка; приміряла на собі бальні праття Попелюшки; літала в небі з Кривенькою качечкою; придумувала бажання для Золотої рибки.

Моя фантазія росла з кожним наступним твором!

Я і зараз люблю казки. Але тепер розумію їх глибину, їх вплив на маленьку людину.

Читайте і розвивайтесь!

Терапія рваним папером

А ви любите рвати папір?

Виявляється ❕- це спосіб зняти напруження!

Якщо ви чи ваша дитина:

✔гіперактивна;

✔чутлива;

✔тривожна;

✔агресивна;

✔напружена...

Тоді швидко листок паперу в руки👐 і шматуємо його, рвемо. Задоволення гарантовано🎯!

Можна піти👣 далі і перетворити пошматовані частинки на щось прекрасне💝. Підключайте фантазію та доповнюйте свій виріб 🖼різними елементами: бісер, блискітки, фарби, олівці.

Це чудовий спосіб вчити дітей знімати напруження позитивним 👍шляхом.

Дітям сподобається! 😄😄😄

Хто такі діти з особливими освітніми потребами?

Багато з нас чули слова "інклюзія", "діти з особливими освітніми потребами", "діти з психофізичними порушеннями", "особливі діти". Але мало хто орієнтується в цих поняттях. Давайте розберемось з термінами.

Діти з ООП - це діти, які потребують постійної чи тимчасової додаткової підтримки в навчанні. В цю категорію, зазвичай, включають дітей з медичними діагнозами. І в більшості випадків - це дійсно так. Діти з синдромом Дауна, ДЦП, аутичного спектру, затримкою мовного і психічного розвитку, вадами зору чи слуху - це і є діти з особливими потребами.

Інклюзивна освіта - це можливість дітям з ООП навчатись разом зі здоровими дітьми, де для перших створюються умови для навчання. Дітей з ООП в групі не може бути більше трьох, адже, вони потребують допомоги з боку дорослих і це забезпечує асистент, який допомагає дитині на заняттях та в грі.

Працюючи в інклюзивному закладі, я побачила багато переваг такого навчання. Здорові діти стають більш толерантні, турботливі, гуманні. А діти з ООП отримують спілкування, дружбу, навчання. 

Давайте долучимось до інклюзії, навчивши дітей бути дружелюбними!

Щаслива мама - щасливе дитя

Ця стаття буде важливою для кожного дорослого, який виховує дитину, але я хочу звернути особливу увагу на матерів. Адже, саме їх роль є головною у вихованні дитини.

Я вже не вперше закликаю вас задуматись наскільки важливо, щоб мама була щасливою. Бути мамою - це лише одна з ролей жінки. Адже, мама - це і дружина, і подруга, і донька, і колега; вона має свою улюблену справу, любить подорожувати чи малювати... Саме, сукупність цих ролей робить її щасливою. 

Є дуже чудова метафора, яка допоможе зрозуміти, наскільки важливо розвивати себе різносторонньо, щоб віднайти внітрішню гармонію. Уявіть собі колесо. Де кожна шпиця - це певна сфера вашого життя: робота, діти, здоров'я, духовність, розвиток, гроші, спілкування, відпочинок чи інше. І чим більше шпиць у вашому колесі - тим стійкіша ви особистість, наповнена та реалізована; вас важко вивести з рівноваги і, якщо порушується стабільність в одній сфері - то інші дають сили.

Але уявіть собі колесо лише з однією шпицею. Його легко похитнути, воно нестабільне, легко зламається, та і їхати на ньому неможливо. Демаю, ви розумієте про, що я. Дітям не потрібні матері, які поруч 24 години на добу, але є нещасними.  Лише щаслива людина може подарувати  таке ж почуття оточуючим! Дозвольте собі бути щасливими заради ваших малюків!

Моя дитяча проблема

Аналізуючи своє дитинство (з психологічної точки зору :) ), я зрозуміла, що мала ряд проблем, з якими, наразі, допомагаю впоратись іншим. Однією з них була занижена самооцінка. Це не смертельно, можна жити, але це суттєво погіршувало якість мого життя.

Ігри - перевтілення

Чи задумувались ви, чому діти так люблять перетворюватись на сердитого лева, лагідне кошеня, мультяшного чи казкового героя? Можна подумати, що це просто гра. Але не для мене. Я дитячий психолог і хочу привідкрити вам завісу сюжетних ігор очима спеціаліста. 

Часом, у дітей є улюблений персонаж, якого вони постійно обирають під час ігор. Чому? Для дошкільника ця роль є зразком для наслідування, можливість пережити особливі почуття. Сором'язлива дитина обирає роль супергероя, бо хоче стати сміливішою. І ця роль дійсно допомагає йому. Адже, скромний Дмитрик не може ні за кого заступитись, а от супергерой Дмитрик може все: він спритний, впривний, він нічого не боїться. Одного дня ці дві ролі з'єднаються і Дмитрикові ігри, в яких він здобував перший досвід сміливості, запустить внутрішній механізм змін.

А здавалося б просто гра.

А ще буває, що агресивні, забіякуваті діти обирають ролі спокійного мудреця чи лагідного котика. Як незвично. Здається, зовсім непідходяща роль. Але щодня вони доказують усім, які вони сміливі і безстрашні, саме тому, їм хочеться розслабитись і побути цим ніжним клубочком шерсті.

Ігри - перевтілення допомагають дитині розвивати емоційний інтелект, малюки отримують досвіди реагування у різних видуманих ситуаціях, які при потребі стануть допомогою у реальному житті. Також, це можливість прожити емоції, заховані в глибині дитячої душі. Які вона сама може і не розуміти, але вони обтяжують, не дають розвиватись. Дитина може позбавитись агресії, якщо погарчить, як лев; звільнитись від образи, якщо поплаче, як ослик з "Вінні Пуха".

Останнім, але не меншважливим нюансом цих ігор є вміння будувати сюжет та дотримуватись його усіма учасниками гри. Це допоможе кожному навчитись взаємодіяти, керувати і підкорятись. Це важливий соціальний досвід.

Ви ще досі думаєте, що гра - це байдикування та марна трата часу?

Діти - відображення батьків

Як у дитини з'являються страхи? Чому зароджується агресія? Хто "запрограмовує" дитину бути сором'язливою чи невпевненою в собі?

У 5% дітей негативні поведінкові реакції виникли після травми (смерть близької людини, хвороба, аварія та ін.). 10% дітей успадкували щось негативне від батьків та їх батьків. І аж 85 % дітей мають проблеми з поведінкою тому, що віддзеркалюють поведінку своїх батьків.

Проблеми наших дітей виникають, в більшій мірі, тому, що ми батьки, ці проблеми у своєму житті не вирішили.

Виховання - це не інертний процес, коли діти просто собі ростуть і по мірі дорослішання отримують нові знання. Принаймні, так не повинно бути. Ми повинні подолати свої страхи, щоб дитина не росла в тривожності. Ми маємо навчитись поважати себе, щоб наш малюк ріс з почуттям власної гідності. Нам треба навчитись висловлювати свої почуття, говорити "вибач", щоб наше чадо не росло емоційнозажатою людиною. Ми мусимо навчитись стримувати свій язик, навіть коли це зробити тяжко, щоб навчити наше підростаюче покоління вмінню контролювати себе, будувати стосунки з оточуючими. Ми здійснимо свою мрію, щоб показати дитині, що вона може досягти усього, якщо прикладе до цього максимум зусиль.

Наші діти ростуть і пізнають нове. Ми стали батьками, але на цьому наше навчання не завершується, адже, ми ще стільки маємо пізнати...

Допитливість сестра мотивації

Що змушує дитину заглянути у кожну шпарину? Де джерело їх нескінченних запитань? Що стимулює дошкільника стрибати, лазити, ламати, піднімати, розбирати?

Причиною цього є допитливість. Мені здається, що ця риса є недооціненою. Ми розвиваємо пам'ять; вчимо англійську, відвідуємо спортивні секції, але допитливість залишається поза увагою. Але чого варта розвинена пізнавальна сфера, якщо дитину невдається нічим зацікавити? Якщо крім мультиків та телефона у дитини не має інтересів? Сестрою допитливості є мотивація. А це дуже потужна сила для навчання та досягнення успіху. 

Давайте звернемо нашу увагу на деякі аспекти розвитку мотивації у дошкільника

Емоційна підтримка. Шлях пізнання у дошкільника лише починається, тому уникнути невдач невдасться. Підтримайте малюка, допоможіть йому вірити в себе і не здаватись при невдачах. Як це можна зробити? Обніміть при невдачі. Покажіть інші варіанти розв'язання завдання. Розкажіть власний досвід невдачі, який передував успіху.

Скеруйте в необхідне русло. Направляти - не значить керувати чи давати готове рішення проблеми. Це значить спостерігати за діяльністю дитини, її помилками і намаганнями вирішити своє завдання, але одночасто бути присутньою лише тоді, коли це дійсно необхідно.

Розширюйте світогляд малюка. Можливо, ваша дитина дуже любить складати конструктор. І це чудова новина. Але у світі є ще тварини, машини, малювання, спорт, книги!... Познайомте свого малюка з цим різноманіттям і, коли вона виросте - то отримуватиме радість від пізнання нового.

Зверніть увагу на вподобання і нахили малюка, розвивайте їх. Адже, улюблена справа - це найкращий мотиватор!

"Не виховуйте дітей, всеодно вони будуть схожі на вас. Виховуйте себе!"

Я створила цей блог, щоб наповнювати інтернет - простір корисною літературою по вихованню дошкільників, але в час карантину, мені хотілося б звернутись до батьків з питанням власного саморозвитку.

Я хочу, щоб ви подумали над таким відомим висловом: "Не виховуйте дітей, всеодно вони будуть схожі на вас. Виховуйте себе!" Я не закликаю покинути розвивати дітей, я запрошую і вас зайнятись саморозвитком. 

Подумайте: якщо ви проводите вільний час у соціальних мережах - то і дитина там буде; якщо ви не займаєтесь спортом - то і малюк не буде; якщо ви не читаєте книги - то як привити любов до читання ще комусь? Розумієте до чого я веду? Будьте прикладом для наслідування. Навчіться любити мистецтво, цінувати природу, правильно організорувати свій час, і дитина, яка росте в такому оточенні буде змушена вирости освідченою.

А якщо психолог не допоможе?

У фільмах ми часто спостерігаємо сцени відвідання психолога, де клієнт лежить на кушетці та розповідає про спої проблеми та переживання. Часто, люди приходять туди за звичайним спілкуванням; бажанням, щоб їх вислухали.

В нас же до психологів приходять, як до лікарів - коли проблема вже надто серйозна. 

Чому у нас немає культури відвідування консультантів? Якщо говорити про часи наших батьків, то це банальна відсутність кваліфікованих спеціалістів. Тепер, практична діяльність набуває свого поширення, але не надто швидко. Можливо, у вас немає довіри до спеціалістів? 

Особисто я багато часу присвячую для самоосвіти та розвитку своїх психологічних знань; беру участь у онлайн - навчаннях, вебінарах; читаю професійну літературу; виступаю на секційних, педгодинах; займаюсь з дітьми з особливими освітніми потребами та з дітьми з загальних груп. І все це допомагає мені бути кращим спеціалістом для вас! Зробіть перший крок на шляху до подолання своїх проблем і приходьте на консультацію!

Психотерапевт, консультант, коуч - хто вони?

В наш час, звернутись за допомогою до психолога - це мудре рішення для подолання проблем. Але як знайти необхідного спеціаліста?

Давайте познайомимось з трьома основними напрямами роботи психолога: