Існує період коли поведінка дошкільника значно змінюється. Батьки не можуть зрозуміти причини появи негативних поведінкових проявів. Методи виховання, які раніше використовувались тепер не приносять результатів. Причин може бути багато, проте, якщо ці зміни виникли у трирічної дитини, то батькам варто дізнатись про одну з психологічних особливостей у розвитку дитини. Отже, знайомтесь – криза трьох років!
Що таке «Криза трьох років?»
Це початок усвідомлення дитиною себе, як окремої особистості, яка має власні бажання, що не завжди збігаються з бажаннями інших. Ці зміни є причиною нового ставлення до дорослого: дитина порівнює себе з ним, прагне наслідувати у поведінці, діях, демонструє свою самостійність і незалежність, відстоює свої бажання і вподобання. Це бажання часто супроводжується фразою: «Я сам, сама». Проте, на цьому віковому етапі самостійність не є можливою, що і породжує внутрішній конфлікт інтересів – кризу трьох років.
Чому криза проявляється не у всіх дітей?
Вікова криза є нормальним і обов’язковим етапом у розвитку малюків. Проте, яскравість її протікання у дітей відрізняється. В чому ж причина? Усе залежить від характеру дитини і батьків, особливостей виховання, стилю спілкування між членами сім’ї, соціальних умов та ін. Але найбільший вплив, все ж, виховання у сім’ї. І саме дорослі не завжди готові до змін взаємин з дошкільником, до встановлення нових правил, до прийняття того, що дитина стала на шлях дорослішання, самостійності. І лише мудре серце дорослого, який приймає ці зміни, допоможе зробити кризу ледь помітною.
Чому виникають негативні поведінкові прояви?
І якщо криза є нормальним явищем, то негативні поведінкові прояви свідчать про те, що дитяча потреба у самостійності не задовольняється. Як наслідок непорозуміння дорослих і дітей можуть виникнути власне кризові прояви: негативізм, впертість, свавілля; протест, бунт; знецінення вимог дорослих. Ці прояви є сигналом для батьків – потрібно змінювати стиль спілкування з малюком.
З огляду на це на етапі кризи батькам варто:
• стати гнучкішими і терплячішими, розширити права і обов’язки дитини;
• дозволити малюкові бути самостійним – не втручатися (за можливості) у його справи, якщо він не просить;
• пам’ятати, що дитина може перевіряти по кілька разів на день – чи дійсно те, що було заборонено вранці, заборонять й увечері;
• зважати на свою поведінку, адже дитина наслідує поведінку найрідніших людей;
• переключати увагу малюка при спалахах впертості, гніву;
• відкладати розмову, якщо малюк злиться, у нього істерика, на час коли він заспокоїться. Поки ж його треба взяти за руку і відвести в спокійне безлюдне місце;
• розмовляти з малюком варто на рівних, як з людиною, думка якої вам дійсно цікава;
• любити дитину і показувати їй, що вона дорога, навіть заплакана, уперта, капризна.
Немає коментарів:
Дописати коментар