Аналізуючи своє дитинство (з психологічної точки зору :) ), я зрозуміла, що мала ряд проблем, з якими, наразі, допомагаю впоратись іншим. Однією з них була занижена самооцінка. Це не смертельно, можна жити, але це суттєво погіршувало якість мого життя.
Занижена самооцінка проявляється через надмірну самокритику, тривожність, сором, страх бути смішною, виникали труднощі у спілкуванні з оточуючими. Тому, це неабияк вплинуло на мій внутрішній світ, зробило його тендітним, кригким, дуже вразливим до зовнішього оточення.
Саме тому, я вирішила підняти цю тему. Адже, важливо вчасно допомогти і перекрити джерело з якого потрапляє занижена самооцінка. Основні чинники заниженої самооцінки у дітей читайте нижче ↓
1. Занижена самооцінка батьків. Як може дитина почуватись впевнено, якщо її оточують мама і тато у яких постійний страх щось зробити непраивильно? Яких повсюди супроводжує почуття неповноцінності, маловартості? Якщо ви впізнали в собі ці риси – займіться розвитком власної самооцінки: дозвольте собі насолодитись результатом власної праці - похваліть себе; спробуйте скласти список своїх умінь і щодня доповнюйте його. Пам’ятайте: кожна людина неповторна, різниця у тому, що хтось бачить свої чудові сторони, а хтось соромиться на них поглянути.
2. Несприятлива сімейна ситуація. Навіть, у самовпевнених батьків можуть бути діти з низькою самооцінкою, якщо дома сварки, образи, відсутність режиму, гіперопіка та інші несприятливі чинники.
3. Оцінка з боку дорослих. Кожному з нас важливо, щоб нас підтримували, підбадьорювали, вірили в нас. Слова ж на кшталт: "Давай я зроблю", "Навіщо тобі це треба?", "Андрійко вже у 4 роки читати навчився, а ти"... Такі висловлювання точно зруйнують самооцінку дитини.
Слово – це велика сила, давайте мудро його використовувати на збудування стосунків з нашими найріднішими!
Немає коментарів:
Дописати коментар