Події, що відбуваються в нашій країні, певною мірою торкаються всіх її громадян. Учасники бойових дій, вимушені переселенці, волонтери, соціальні працівники, усі, хто заглиблений у переживання, повязані з минулими чи теперішніми трагічними подіями, отримали психологічні травми і потребують зцілення.
Не менш болісно переживають кризові ситуації діти. Як допомогти їм пережити ці ситуації？Як в умовах навчального закладу забезпечити психологічне відновлення.
Не всі діти, які перебувають у кризовому стані, потребують першої психологічної допомоги. У деяких із них достатньо ресурсів для самостійного виходу із кризового стану, вони мають адаптивний досвід, що дає їм змогу утримати емоційну рівновагу. Основне для дитини, яка перебуває в такому стані,- наявність поряд урівноважених дорослих (батьків, педагогів).
Усвідомити потребу в психологічній допомозі здатна не кожна дитина. Навязування їй такої допомоги може спричинити роздратування й агресію із її боку. Тому фахівці, які перебувають поруч (практині психологи, вихователі, асистенти вихователів), мають бути чутливими до потреб дитини: не наполягати на допомозі, однак бути готовими її надати.
Якщо допомога потрібна, важливо, щоб дорослий критично оцінив свої можливості, а за необхідності - делегував роботу відповідним фахівцям. Емоційну підтримку може надати кожний, хто поряд, навіть не фахівець. Однак іноді дитина потребує спеціалізованої медичної, психіатричної то соціальної допомоги. Тож завдання практичного психолога - надати необхідні контакти батькам, направити їх до відповідних фахівців.
Реакції на кризову ситуацію в дітей різних вікових категорій є різними. Відповідно, різними є ризики в таких ситуаціях, а також потреби виходу з них.
Особливо беззахисними в кризовій ситуації почуваються діти раннього віку, оскільки вони не можуть самостійно задовольнити свої потреби та захистити себе, їм складно зрозуміти, що відбувається, тому вони потребують особливої підтримки дорослих. Насамперед батьки мають памятати, що діти наслідують їхню поведінку, реакції, переймають емоції. Тому, наскільки складно не було б батькам, вони мають контролювати свої слова та емоції, аби не посилювати страхи і переживання дитини. Це має стати правилом поведінки дорослих у складних життєвих обставинах, якщо поруч із ними є діти
Немає коментарів:
Дописати коментар