Хлопчики і дівчатка: виховуємо по - різному

Зазвичай, коли мова йде про статеве виховання, то мається на увазі, так званий, поділ на «сильну» і «слабку» стать та стандартний перелік характеристик, які властиві кожному з них. 

Якщо хлопчик – то сміливий, хоробрий, сильний… 

Якщо дівчинка – то тендітна, гарна, лагідна… 

Проте, це не єдині відмінності між ними. Знати гендерні особливості кожного з них надзвичайно важливо. Це дасть можливість зрозуміти причини поведінки малят, їх мотиви; допоможе виховувати так, щоб врахувати потреби кожної статі.

З якого віку розпочинати статеве виховання? 

Розпочинати статеве виховання варто з раннього дитинства. Важливо своєчасно надавати дитині інформацію стосовно питань статей, зважаючи на її індивідуальні та вікові особливості розвитку. 

Руйнуємо гендерні стереотипи 

Для представників обох статей встановлюють різні правила поведінки. Хлопчикам найчастіше дають такі установки: «Не плач, ти ж не дівчинка»; «Будь мужиком - дай здачі». Дівчаток навчають: «Будь охайною, ти ж дівчинка»; «Не бийся, ти ж не хлопчик». Проте, це не являється гендерним вихованням. Задумаймось: і хлопчики, і дівчатка мають бути охайними, не забіяками. І, тим більше, плакати може кожен. Адже, висловлювати свої почуття це не слабкість, а потреба. 

З чого починати? 

Ніколи не забувайте, що перед вами не просто дитина, а хлопчик чи дівчинка з властивими їм особливостями сприйняття, мислення, емоцій. Виховувати, навчати і, навіть, любити їх треба по-різному: 

• не порівнюйте хлопчиків та дівчаток, не ставте одних за приклад іншим: вони різні, навіть за біологічним віком – дівчатка звичайно старші від своїх ровесників – хлопчиків; 

• не забувайте, що хлопчики і дівчатка по - різному бачать, чують, відчувають на дотик; по-різному сприймають простір і орієнтуються в ньому; а головне – по-різному осмислюють усе, з чим стикаються у цьому світі. І вже, звичайно, не так, як ми дорослі; 

• зважайте на те, що одну і ту ж фразу хлопчики та дівчатка сприйматимуть по – різному. 

Хлопчики 

Виховуючи хлопчиків варто ознайомитись з їх особливостями, що допоможе покращити взаємодію та уникнути багатьох помилок. Отже: представники «сильної» статі вирізняються надзвичайною рухливістю; прагнуть змінити середовище навколо себе (розбирають іграшки, надають перевагу рухливим іграм тощо). Тому з хлопчикам важко та дискомфортно працюється в умовах обмеження способів їх дій. Пропонуючи чи вимагаючи щось від хлопчини, варто коротко і чітко надавати інструкцію. 

Важче за дівчаток адаптуються до нових умов і потребують від дорослих більше розуміння. Добре, коли батьки радіють успіхам сина, відзначають його позитивні досягнення, переймаються його переживаннями. Для хлопчиків є характерним глибоке зосередження на конкретних проблемах. Болісно реагують на іронію, насмішки з боку старших — тому батькам краще уникати їх. 

Довгі нотації батьків хлопчика також не дадуть бажаного результату, необхідно коротко і чітко пояснити чому не можна те чи інше. Деяка грубість хлопчика часто зумовлена невмінням малюка передати свій душевний стан. Вона здебільшого є показною і маскує справжні переживання, розгубленість тощо. 

Під час спілкування з хлопчиком варто: 

• не деталізувати пояснення, щоб надати йому змогу самостійно шукати способи розв’язання завдання; 

• дати змогу проявляти творчість, винахідність, новаторство; 

• оцінювати, насамперед, процес розв’язання завдання, а також виокремлювати моменти, пов’язані з проявами самостійності; 

• намагатися не переривати процес його діяльності, не відволікати; 

• схвалювати дитину за конкретні результати, а також, відмічати за старанність та зусилля, яких доклав хлопчик; 

• не забувайте не тільки розповідати, а й показувати.

Дівчатка

Виховуючи дівчаток варто детальніше познайомитись з особливостями їх розвитку. Отже: дівчатка швидше розвиваються, ніж хлопчики, мають більш деталізоване сприйняття, кращі вербальні здібності, легше адаптуються до нових умов. Процес виконання роботи дає їм більше задоволення, ніж результат. Дії та вчинки представниць «слабкої» статі великою мірою зумовлені темпераментом. Зазвичай, дівчата покірливі та слухняні, проте, ці видимі риси не завжди відповідають їх внутрішньому світові. А все тому, що вони соціально відповідальні, їм більше притаманні схильність до порядку, гарні манери, терпіння, наполегливість. Емоційні та сентиментальні: душевні травми сприймають болісно і можуть пам'ятати їх довгі роки. Мама — це зразок для наслідування, на який вона буде рівнятися все життя.

Під час спілкування з дівчинкою варто:

• чітко та розгорнуто формулювати інструкції, пояснювати завдання;

• схвалювати прояви її самостійності, старанність, високий рівень якості розв’язання нею завдань;

• наголошувати на соціальній значущості кінцевого результату її роботи;

• оцінюючи результати її діяльності, варто дивитися дівчинці в очі, посилюючи позитивне враження від роботи;

• схвалюючи дитину, відзначайте її особистісні якості.

Для повноцінного виховання дитини будь - якої статі визначальну роль відіграє мікроклімат у родині. Спостерігаючи стосунки батька і матері, дитина отримує уроки ввічливості або грубості, уваги чи нехтування, великодушності чи дріб'язковості.

І пам’ятайте: любов та взаємоповага, турбота та увага - це необхідні умови для виховання, в результаті якого формуються малюка моральність, розуміння загальнолюдських цінностей і найкращі людські риси характеру.