Гіперопіка

«Любові багато не буває» - часто так думають мами, татусі і бабусі. Всю свою турботу, ніжність і любов вони готові віддавати малюкові сповна, не замислюючись, що всього має бути в міру, а надлишок чого-небудь, у тому числі і турботи, може загрожувати поганими наслідками і вкрай негативно позначитися на подальшому формуванні особистості дитини.

Коли батьки занадто опікують своїх малюків, тоді вони майже не отримують дуже важливого соціального досвіду і навичок самообслуговування тому, що все робиться за них. Дитина не проявляє ініціативи щось зробити самостійно, а навіщо? Все, що йому потрібно і не потрібно – нададуть батьки.
Отже, гіперопіка – це надмірна опіка батьків свого чада.

Чим небезпечна гіперопіка батьків?

Гіперопіка, у наслідку, може призвести до надзвичайного егоцентризму дитини – вона буде думати, що весь світ крутиться навколо неї, що вона «цар гори» і «пуп Землі». А коли зрозуміє, що суспільство відрізняється від такого світосприйняття, то малюка чекають суцільні розчарування. А такі переконання міцно-міцно закріпляться в дитячій свідомості – адже, до хорошого швидко звикають.

Хотіла як краще, а вийшло …

Хотілося як краще, а вийшла плакса, нездатна шнурки собі зав’язати вже навіть у старшому дошкільному віці, яка ні кроку без маминої спідниці ступити не може. Ось і корінь дитячих істерик, коли плач, крики і тупання ногами використовуються як засіб досягнення бажаного.

Коли дитина вийде зі сім’ї в об’єднання людей по - більше – ось тоді почнуться проблеми. Адже в садочку, школі – всі діти рівні, ніхто не буде більше уваги приділяти одній дитині, ніж іншим. І буде два варіанти розвитку подій: або дитину постійно буде придушувати несправедливість світу цього до її особливої персони, якою вона звикла бути, або все-таки ще не буде запізно і така «зрівнялівка» перевиховає і виправить недоліки.

Що ж робити, щоб не стати «мамою-квочкою»?

Перш за все, потрібно зрозуміти, що дитина - це окрема особистість. Їй дане її життя і шлях, по якому вона повинна пройти сама, але з Вашою допомогою. Потрібно поважати дитину, її бажання зробити щось, по – своєму, навіть якщо для цього їй прийдеться «набити пару шишок». Адже лише через намагання дитина отримує життєво - необхідний досвід.

Дайте більше свободи своїй дитині, будуйте стосунки з нею на позиціях взаємоповаги, довіри, свободи і любові, тоді Вам вдасться виховати самостійну і незалежну особистість.