Дитячі страхи

Дитячі страхи - це звичайне явище для розвитку дитини, яке має важливе значення. У кожного віку є «свої» страхи, які в разі нормального розвитку з часом зникають, вони є важливою ланкою у формуванні поведінки дитини і мають позитивний адаптаційний зміст.

Вікові страхи: 

1 – 2,5 року: голосні звуки, розлука з батьками, незнайомі люди, сновидіння, страх травми, природні стихії (грім, блискавка, град та ін). 

2,5 - 5 років: смерть, страшні сни, напад бандитів, вогонь і пожежа, хвороба і операція, природні стихії, темрява.

6 - 7 років: зловісні істоти (відьма, привиди, і ін), втрата батьків або страх загубитися, почуття самотності, шкільний страх (бути неспроможним, не відповідати образу «хорошої» дитини), фізичне покарання, насильство.

Проте, необхідно відокремлювати патологічний страх, тобто фобії, які вимагають корекції, щоб не порушити розвиток дитини. Патологічний страх можна відрізнити від «нормального» за відомим критеріям: якщо страх перешкоджає спілкуванню і розвитку, невпевненість, тривожність, неспокій, занижена самооцінка та ін. Якщо дитячий страх не відповідає віковим, це може бути сигналом для спостереження за поведінкою дитини з метою підтримки і допомоги.

У чому ж причина виникнення страхів у дитини?

• стресова ситуація (смерть члена сім’ї, аварія та ін);

• підвищена тривожність батьків;

• «зараження» страхами в процесі спілкування з однолітками і дорослими; 

• авторитарний стиль виховання;

• велика кількість заборон;

• гіперопіка;

• конфліктні відносини в сім’ї.

Для того, щоб допомогти дитині подолати це напруження зверніть увагу на наступні рекомендації: 

- спілкуйтесь спокійним тоном, контролюйте свою мову, емоції; 

- щодня залишайте 5 хвилин для особистого спілкування з дитиною на «душевні теми»; 

- навчіть дитину не боротись зі страхом, а подивитись на нього по – іншому; 

- формуйте у дитини позитивне мислення, показуючи, як знаходити хороше в будь – якій ситуації; 

- давайте правдиву інформацію про явище якого боїться дитина; 

- не соромте дитину за те, що вона чогось боїться; 

- перед сном проводьте з малюком час разом: пограйте спокійні ігри, прочитайте добру казку, заспівайте колискову; 

- не варто за будь - яку ціну привчати маленьких дітей засинати наодинці. У жодному разі не виганяйте малюка, який прийшов до вас у ночі (страхи перед засинанням часто означають, що дитина несвідомо прагне до тіснішого контакту з мамою); 

- уникайте ситуації, які призводять до тривожності та хвилювань: не підганяйте дитину, не порівнюйте, не наполягайте; 

- намагайтесь робити дитині менше зауважень, особливо у присутності дорослих; 

- не переглядайте фільмів жахів, сцен з насильством у присутності малюків; 

- поділіться з дитиною спогадами про свої власні дитячі страхи, як ви з ними боролись і перемогли; 

- прогулянки і малювання заспокоюють, знімають напруження; 

- використовуйте у спілкуванні слова підтримки: «Молодець!», «У тебе все вийде!», «Я в тебе вірю»; 

- використовуйте у спілкуванні з дитиною тілесний контакт: обіймайте її, гладьте, беріть за руку. 

І пам’ятайте: міцні дружні стосунки з малюком - найкраща профілактика від будь – яких негативних поведінкових проявів!